Він народився у смороді Парижа... Своєю матір’ю він був приречений на смерть, але вижив. Він не був таким, як усі, бо він мав те, що відрізняло його від інших... Цей хлопчик був геніальним парфумером, тому й не хотів так просто помирати. Його геніальність, тобто найвища ступінь прояву творчих сил, змусила його закричати в той день... Він вижив... Це сталося 17 липня 1738 року.

Так з’явився на світ Жан-Батіст Гренуй. Його геніальність виділяла його серед інших. Він не мав запаху, але був надзвичайно чутливий до запахів інших. Саме за це люди його боялися, люди його ненавиділи. Ще з самих перших днів життя. Але йому було байдуже. Він жив у своєму світі. Це був світ запахів. Він відчував у людях невидиме, але найголовніше для нього. Будь-який запах – не проблема для Гренуя. Саме тому він без проблем розгадав склад „Амура і Психеї” Пелісьє, що не міг зробити „професійний” парфумер Бальдоні.

Байдужість Гренуя до інших людей вражає. Його цікавлять лише їхні запахи. Заради них він готовий на все, навіть на вбивство… Перший раз він убив у 1753 році під час святкування роковин коронації... Запах молодої дівчини поглинув його. Гренуй за всяку ціну хотів оволодіти ним, сама ж дівчина його не цікавила. Він убив і заволодів запахом. Ніщо не могло зупинити його. Бога для нього не існувало. Він був сам собі і Богом, і Сатаною, як він це довів у Грасі, підкоривши собі ціле місто.

Гренуй - Геній. Для нього весь світ – сировина для експериментів з запахами. У нього є мета – створити найкращий аромат світу, знайти той ключовий 13-й елемент, що роблять парфуми найкращими. Саме тому підмайстер Жан-Батіст убивав цуценят, кішок, а вкінці-кінців – і дівчат, нагнавши страху на все місто. Вбивство Лаури Ріші було останнім і найголовнішим у довгому ланцюгу його злочинів заради такої високої для нього мети. Він домігся свого. Аромат він створив, перед ним був увесь світ. Але він не став від того щасливим, а швидше це стало його кінцем...

Усе своє життя Гренуй дивився на людей з презирством, не відчуваючи до них любові, а лише запахи. Як і вони до нього. Позбавлений любові ще з дитинства, він не міг любити, не міг навіть ненавидіти, як інші. Гренуй хотів ненавидіти натовп у Грасі, що підкорився впливу створеного ним найкращого і світі аромату, але навіть це йому не вдалося. Він дивився на оргію і нічого не відчував. Чоловік у блакитній куртці був тоді маестро, що силою створеного ним аромату керував людським оркестром. А люди тоді його любили, він був для них у той день Ангелом. Але у душі Генія була порожнеча і нічого більше. Хоч він зробив майже неможливе.

Відомо, що людина живе емоціями. Вони керують її життям. А Жан-Батіст Гренуй не мав не лише свого запаху, йому були недоступні звичайні людські емоції. Він не міг любити, був усе життя позбавлений людської любові. Любили не його, а його парфуми. Це найтрагічніше для людини.

У житті Гренуя була лише одна мета, заради якої він і жив. Коли ж він її досягнув, життя втратило для нього будь-який сенс. Перед ним відкривалися величезні перспективи, але він надав перевагу смерті. А помер творець божественного у Парижі там, де і народився, - на рибному ринку, найсмердючішому місці. Тріумф став кінцем. Це сталося 25 червня 1767 року.

Патріку Зюскінду вдалося створити роман, що ще довго інтригуватиме читачів. Тема любові людей одне до одного є одною з найактуальніших і нині. Зюскінд показав, яким може стати талановитий індивід, якщо його позбавити любові. Він убиватиме людей без будь-яких докорів сумління заради досягнення власної мети, бо вони не люблять його, а він їх. Він - геніальний злодій. Це довів своїм життям Жан-Батіст Гренуй – геніальний парфумер, герой твору Патріка Зюскінда „Парфумер.”

Обсуждения\Судження на форуме: http://movie.ucoz.ua/forum/7-9-1